Ĉefpaĝo‎ > ‎

НАРИС ГРАМАТИКИ ЕСПЕРАНТО
SKIZO DE ESPERANTO GRAMATIKO

І. ФОНЕТИКА

 

Букви і звуки

Алфавіт есперанто побудований на основі латинської графіки і складається з 28 букв. Кожна буква позначає один звук (фонему). 22 фонеми позначені латинськими буквами безпосередньо, а 6 фонем передаються латинськими буквами з діакритичними знаками.

 

Буква      Назва           Звук              Вимова

Аа              а                      [а]                   aromo аромо

Bb              бо                    [б]                   betono бутоно

Cc              цо                    [ц]                   cіtrono цітроно

Ĉĉ              чо                    [ч]                   ĉeko чеко

Dd              до                    [д]                   domo домо

Ee              e                      [e]                   ekrano екрано

Ff               фо                   [ф]                   fabriko фабріко

Gg              ґо                    [ґ]                    gumo ґумо

Ĝĝ              джо                 [дж]                 ĝirafo джірафо

Hh              го                    [г]                    heroo героо

Ĥĥ              хо                    [х]                   ĥaoso хаосо

Ii                 і                      [і]                    intereso інтересо

Jj                йо                   [й]                   jodo йодо

Ĵĵ               жо                   [ж]                   ĵaketo жакет

Kk              ко                    [к]                   kulturo культуро

Ll               льо                  [л’]                  lampo лямпо

Mm            мо                   [м]                   muro муро

Nn              но                   [н]                   nafto нафто

Oo              о                     [о]                   obelisko обеліско

Pp              по                   [п]                   partio партіо

Rr               ро                   [р]                   rozo розо

Ss             со                    [с]                   salono сальоно

Ŝŝ             шо                   [ш]                  ŝoseo шосео

Tt               то                    [т]                    tomato томато

Uu              у                     [у]                   uverturo увертуро

Ŭŭ              ўо                    [ў]                   paŭzo паўзо

Vv              во                    [в]                   valizo валізо

Zz              зо                    [з]                    zenito зеніто


Примітка: Буква l позначає пом’якшений [л’], м’якший від л, але твердший від ль. Буква ŭ позначає напівголосний, нескладотворчий [ў], який чуємо у словах “аудиторія”, “пауза”.
Буква і не пом’якшує окремих приголосних. Буквосполучення іа, ie, іо, іu позначають два звуки: наприклад, mia вимовляється мі-а, а не “м’я”, nenie читається не-ні-е, а не “ненє”.
Голосні e, o вимовляються однаково чітко в наголошених і ненаголошених складах.
 

Наголос. Правопис.


Наголос в есперанто постійний, він завжди падає на передостанній склад, наприклад: pa-tro, fab-ri-ko, ad-min-ist-ri.
Перенос слів довільний; а-ktuala, ak-tuala, akt-uala, akrua-la, actual-a.
Власні імена з мов, що користуються латинським шрифтом, даються переважно в національній транскрипції. При цьому рекомендується подавати в дужках їх есперантське написання, наприклад: Shakespeare (Ŝekspir), Rabelais (Rable), Mickiewicz (Mickjeviĉ).
Встановилися також чисто есперантські форми власних назв, головним чином топонімів: Varsovio. Parizo, Munkeno, Babelo та ін., а також антропонімів – Petro, Johano, Bazilo, Nikolao і т.п.
Разом з тим есперантизація власних імен і географічних назв залишається не цілком вирішеною проблемою.

Українські власні назви транскрибуються з форм рідної мови. Отже, пишемо і вимовляємо Serhij (а не Sergej), Ihor ( а не Igorj), Hordijenko (а не Gordijenko), Zaporiĵĵa (а не Zaporoĵje). Зрозуміло, що росіянин за національністю транскрибуватиме своє імя чи прізвище за варіантом у дужках.

Оскільки в есперанто немає м’яких приголосних та букви, яка позначала б звук [и], окремі українські слова при транскрибуванні набувають певних відхилень: звук [и] позначаємо буквою і, м’які приголосні – буквами, що передають відповідні тверді звуки. Для прикладу, прізвище Калинець транскрибуємо Kalinec, Кривецький- Kriveckij. Написання типу Luhansjk, Lucjk, Galjina свідчать про незнання елементарних фонетичних законів есперанто, однак зустрічаються в побуті дуже часто).

Інколи зустрічаємо спроби позначати український звук [и] латинською буквою у (головно у власних назвах), однак загального схвалення це не набуло. (Принагідно зауважимо, що латинська буква у передає звук [и] тільки кількох словянських мовах, в усіх інших – звук [і]). До того ж така буква в есперанто відсутня.

Есперантська пунктуація подібна до української, але значно простіша.

 

ІІ. ЛЕКСИКА

Значне місце в есперантській лекції займають так звані інтернаціональні слова, тобто такі, що є в більшості літературних мов. Це, головним чином, запозичення з класичних мов (грецької та латинської) та з індоєвропейських мов. Такі слова відомі кожному з нас і не вимагають перекладу: abituriento, advokato, banko, brigado, burokrato, carismo, efekto, fabriko, himno, ideo, kandidato, muziko, teatro, vino і т.д.

При різних словах від одного кореня краще вживати без зміни лише первісний вислів, а інші творити від нього згідно правил есперанто. Наприклад, teatroтеатр, але “театральний” буде не teatrala, a teatra.

Найбільше слів в есперанто походять з романо-германськиз мов. Є певна частина і слов’янських запозичень, наприклад, vidi, sidi, ĉerpi, brovo, stepo, ĥato, svati, paŝti, kruta, prava та ін.

 

ІІІ. МОРФОЛОГІЯ

Іменник

В есперанто немає категорії роду. З точки зору української мови всі іменники в есперанто, за винятком осіб жіночої та чоловічої статі, є іменниками середнього роду і їх можна замінити лише особовим займенником ĝi.

Іменники в називному відмінку однини мають закінчення –о: atom-o, bazaro, fason-o, kongres-o. Множина іменників утворюється за допомогою закінчення –j: ĵurnalo-j, molekulo-j, aktoro-j тощо.

Крім називного есперанто має ще знахідний відмінок. Він утворюється додаванням закінчення -n: libro – книжка, libro-n – книжку; homoлюдина, homo-nлюдину; amikojдрузі, amikoj-nдрузів. Передача інших відмінків, що властиві українській і російській мовам, здійснюється від називного відмінка за допомогою прийменників: родовий – de, давальний – al, орудний – per або de, місцевий – sur, pri, en, je та ін.: plumo – перо; de plumo – пера, al plumo – перу, per plumo – пером, sur plumo – на перу.

Для передачі орудного відмінка прийменник per уживається тоді, якщо мова йде про предмет, за допомогою якого виконується дія: skribi per krajono – писати олівцем; vidi per la okuloj – бачити очима. Прийменник per уживається також у значенні “через кого-небудь”, “за допомогою когось”, наприклад: transdoni libron per amikoпередати книгу другом (через друга).

Коли ж мова йде про діяча, уживається прийменник de: poemo, verkita de Ŝevĉenko – поема, написана Шевченком.

Закінчення знахідного відмінка -n використовується також для позначення напряму дії. Його можна додавати як до іменника, так і до прислівника з закінченням –е: veturi kongreso-n – їхати на з’їзд; sidi hejme сидіти вдома, iri hejme-n іти додому.

Особливістю есперанто є означений артикль la. Він не змінюється ні за відмінками, ні за числами і вживається тоді, коли мова йде про особу чи предмет, уже відомі читачеві/слухачеві або єдині в своєму роді, наприклад: Sur tablo kuŝas libro. La libro estas granda kaj bela. На столі лежить книжка. (Ця) книжка велика й гарна. La Tero kaj la Luno estas planedoj. Земля і Місяць – планети.

Щоб переконатися, чи потрібен артикль, можна спробувати вставити перед іменником займенник “цей”, “мій”, “свій”, “кожний”, “весь” і т.п. Якщо це можливо, то артикль уживається, наприклад: Mi legas romanon. La romano rakontas pri amo. (Я читаю роман. (Цей) роман розповідає про любов). La homo havas du manojn. (Кожна) людина має дві руки).

     Артикль не вживається:

а) перед власними назвами;

б) якщо перед іменником можна вставити неозначені займенники iu, іа (якийсь) і числівники kelka, kelkaj (кілька), multaj, pluraj (багато), unu (один), прикметник certa (певний);

в) після слів da, ĉiu, ĉiuj, ambaŭ, kies, ties;

г) перед присвійними займенниками mia, via, ĝia, nia і т.д.;

ґ) перед неозначеною формою дієслова або прислівником;

д) перед звертанням.

За порадою Л.Заменгофа “особи, які не розуміють уживання артикля, ... можуть на перших порах зовсім його не вживати”.

Закінчення іменника або букву а в артиклі при потребі можна опустити, замінивши їх апострофом: de ltuta kor’(= de la tuta koro), de l’ ter’ al la ĉiel’ (= de la tero al la ĉielo). Таке явище називається елізією і застосовується переважно у поезії. Як виняток, у словосполученні dankal упущено закінчення прислівника –е. У словах з елізією наголос падає на останній склад.


Прикметник


Прикметники утворюються від будь-яких основ додаванням закінчення : bon-a – добрий, fabrik-a – фабричний, san – а - здоровий.

Таким же шляхом утворюються прикметники і від непохідних прислівників; nun – тепер, nun-a – теперішній; hieraŭ – учора, hieraŭ-a – учорашній, від прийменників: apud – біля, поблизу, apud- a – сусідній, розміщений поблизу; sub – під, sub-a – cпідній і т.п., від сполучників – kun – з, із, kun-a – спільний тощо.

Як і іменник, прикметник в есперанто не має категорії роду. Утворення множини і знахідного відмінка, а також передача інших відмінків аналогічні до іменників.

Прикметник має два ступені порівняння – Вищий і найвищий.

Вищий ступінь порівняння утворюється за допомогою слів pli (більш, більше) або malpli (менш, менше) і сполучника ol (ніж): granda – великий, pli granda – більший, mapli granda - менший; bela – гарний, pli bela – гарніший, malpli bela – менш гарний; la leono estas pli granda ol la kato – лев більший, ніж кіт.

При найвищому ступені порівняння, що утворюється словом plej, уживається артикль: la plej bona amiko – найкращий друг, la plej riĉa homo – найбагатша людина.
 
Займенник

Особові займенники

                Однина                                                      Множина

1 особа mi – я                               ni – ми

2 особа сi, vi – ти, Ви                     vi – ви

3 особа liвін                               iliвони

            ŝi – вона

ĝi – воно

Займенник ci вживається рідко (при зневажливому або панібратському звертанні). Він вказує на неживі предмети або істоти невідомої статі – дитину, тварину і т.п. Цей займенник також перекладається словом це, то.

Особові займенники відмінюються аналогічно до іменників.

Безособовий займенник oni українською мовою не перекладається. Він вказує на невідому групу людей і відповідає 3-ій особі множини: oni diras – кажуть, oni skribas – пишуть. Цей займенник може мати форму знахідного відмінка (onin) ы присвійного займенника (onia).

В есперанто є зворотний займенник si, який у знахідному відмінку (sin) відповідає українському себе. Він є елементом зворотних дієслів і часто відповідає українському постафіксу –ся: lavi sin – умиватися; bani sin – купатися; razi sin – голитися.

Si вживається виключно в 3-ій особі однини або множини. В інших особах замість sin уживається форма знахідного відмінка відповідного особового займенника:

     mi vidas minя бачу себе

     vi vidas vin – ти бачиш себе

     li(ŝi, ĝi) vidas sin – він (вона, воно) бачить себе

     ni vidas ninми бачимо себе

     vi vidas vinви бачите себе

     ili vidas sinвони бачать себе

Специфічний есперантський займенник mem не змінюється за особами, родами і числами і перекладається на українську мову (відповідно до особи й числа) словами “сам, сама, само, самі”: mi memя сам, ŝi mem – вона сама, ni memми самі і т.д.

Присвійні займенники утворюються від особових додаванням закінчення –а (у множині –aj, наприклад: mi – я, mia – мій, miaj – мої; ŝi – вона, ŝia, ŝiaj– її, iliaj – їхні і т.п.

Відмінюються присвійні займенники аналогічно до прикметників.

Неозначені займенники і займенникові прислівники починаються з букви і: iuхтось, io – щось, ia – якийсь, ies – чийсь, iom – якась кількість, ie – десь, iel – якось, ial – чомусь, iam – колись.

При утворенні вказівних займенників і займенникових прислівників до форм неозначених займенників спереду додається буква t-: tiu – той, tio – то,tia – такий, ties – того, tiom – стільки, tie – там, tiel – так, tial – тому, tiam – тоді.

Узагальнюючі займенники утворюютья від неозначених передуючою буквою ĉ-: ĉiu – кожен, ĉio усе, ĉia усякий, ĉies – усіх, ĉiom – уся кількість, ĉie – скрізь, ĉien – усюди,ĉiel – усяким чином, ĉial – з усякої причини, ĉiam – завжди.

Заперечні займенники мають на початку букви nen-: neniu – ніхто, nenio – ніщо, nenia – ніякий, nenies – нічий, neniom – ніскільки, nenie – ніде, nenien – нікуди, neniel – ніяк, nenial ні з якої причини, neniam – ніколи.

Для творення питальних і відносних займенників до форм неозначених займенників додаємо спереду букву k-: kiu – хто, kio – що, kia –який, kies – чий, kiom – скільки, kie – де, kien – куди, kiel – як, kial чому, kiam – коли.

Частка ĉi надає вказівним займенникам значення близькості: tiu – той, tiu ĉi (або ĉi tiu) – цей, tien – туди, ĉi tien (або tien ĉi)– сюди, tie – там,– ĉi tie (або tie ĉi)– тут.

З неозначеними займенниками вживається частка ajn: iu ajn – будь-хто, хто-небудь,ia ajn – будь-який, казна-який; ie ajn – будь-де, де-небудь, хтозна-де, ien ajn – будб-куди і т.п.

 

Числівник

   Кількісні числівники діляться на три види:

а) прості, що складаються з однієї основи: 1 – unu, 2 – du, 3 – tri, 4 – kvar, 5 – kvin, 6 – ses, 7 – sep, 8 – ok, 9 – naŭ, 10 – dek, 100 –0 cent, 1000 – mil;

б) складні, утворені складанням основ (від 11 до 19): dek unu – 11, dek du – 12, dek tri – 13, dek kvar – 14, dek kvin – 15, dek ses – 16, dek sep – 17, dek ok – 18, dek naŭ – 19.

     Десятки і сотні утворюються простим поєднанням основ, наприклад 20 – dudek, 50 – kvindek, 300 – tricent і т.д.;

в) складені, утворені поєднанням кількох слів: 21 – dudek unu, 22 – dudek du і т.д..; 1997 – mil naŭcent naŭdek sep, 35047 – tridek kvin mil kvardek sep.

     Мільйони та мільярди мають форму іменників: 52 000 000 – kvindek du milionoj, 160 000 000 000 – cent sesdek miliardoj.

За відмінками й числами кількісні числівники не змінюються (виняток становить числівник unu, який, ужитий у значенні займенника, може мати форму unuj – одні).

З іменниками кількісні числівники поєднуються безпосередньо: kvin litroj – пять літрів, dudek unu lernantoj – двадцять один учень, tri mil homoj – три тисячі чоловік. Числівники miliono, miliardo та субстантивовані milo – тисяча, deko – десяток, cento – сотня і т.п. поєдуються з іменниками  за допомогою прийменника da: milo da libroj – тисяча книг,  deko da studentoj – десяток студентів, kvino da sportistoj – п’ятірка спортсменів. Цей же прийменник уживається при запитанні “скільки?”, наприклад: kiom da homoj loĝas en Ukrainio? – cкільки людей живе в Україні?

Порядкові числівники утворюються від кількісних додаванням закінчення : unu – один, unua – перший, du – два, dua – другий; dudek – двадцять, dudeka – двадцятий і т.д. У складених числівниках закінчення -а додається до останнього слова: cent kvardek sepa – сто сорок сьомий, du mil sesa дві тисячі шостий.

Якщо порядковим числівникам від 1 до 9 передує числівник, виражений одним словом, такі числівники відокремлюються від попереднього рискою, отже: dek-unua одинадцятий, kvindek-dua п’ятдесят другий, en la kvarcent-tria jaro

у чотириста третьому році.

Відмінюються порядкові числівники, як прикметники.

     Прислівникові числівники утворюються приєднанням закінчення –е до кількісних числівників: unue по-перше, kvine – по-п’яте і т.д.

     Кратні числівники утворюються від кількісних за допомогою суфікса -obl- і закінчення прикметників : duobla – подвійний, triobla – потрійний, sesobla – шестикратний, centobla – стократний.

     Збірні числівники утворюються з допомогою суфікса -op- і закінчення : duope – удвох, triope – утрьох і т.д.; unuopa – поодинокий.

     Дробові числівники утворюються за допомогою суфікса -on-: duono – половина, одна друга; triono – третина, одна третя; kvinono- одна п’ята; dekono – десята частина, десятинка; tri kvinonoj – три п’ятих; sep dekonoj сім десятих; tri sesdekkvaronoj три шістдесят четвертих.

     Ділення предметів здійснюється за допомогою прийменника ро: po unu – по одному; po du – по два; po kvar kajeroj – по чотири зошити.


Арифметичнi формули


     Звичайні дроби: 3/7 tri sur (або super) sep, tri seponoj; 1 kaj 2/5 unu kaj du kvinonoj.

     Десяткові дроби: 0,2 nul komo du; 4, 08 kvar komo nul ok.

     Додавання: 3 + 5 = 8 tri plus kvin faras ok (або: tri kaj kvin estas ok).

     Віднімання: 10 6 = 4 dek minus ses faras kvar.

     Множення: 2 х 6=12 duoble ses faras dek du (або: du per ses estas dek du).

     Аналогічно: формат 9 х 12 смla formato naŭ per dek du centimetroj.

     Ділення: 16 : 5 = 3 (1) dek ses dividite per kvin faras tri, restas unu; 4:2=2 kvar dividite per du faras du (обо: duone kvar estas du).

     Піднесення до степеня: 153 dek kvin en la tria potenco; 24 = 16 la kvara potenco de du estas dek ses.

     Добування кореня: sgr^4(625) = 5 la kvarpotenca radiko de sescent dudek kvin estas kvin.

     Пропорція: 2 : 4 = 1 : 2 du rilatas al kvar, kiel unu al du.

 

Деякі вислови, повязані з числівниками

    

1). Вік. На запитання “Скільки вам років?” (Kian aĝon vi havas? Kia estas via aĝo? Kiomjara vi aĝas?) відповідають: mi havas 45 (kvardek kvin) jarojn; mi estas 45-jara; mi havas 45 jarojn; mi estas 45-jara; mi havas la aĝon de 45 jaroj – мені 45 років.

2). Година. Питають: Котра година? (Kioma horo estas?). Відповідають: Estas la12-a precize - дванадцята (година) рівно, рівно дванадцята.

     Якщо час виражається годинами з хвилинами, то відповідають двояко:

а) з допомогою сполучника kaj (i): estas la tria horo kaj dek minutoj (3h 10) – третя година 10 хвилин (03.10); la dua kaj duono (2h 30) – друга година тридцять хвилин (02.30); la kvara kaj tri kvaronoj (4h 45) – четверта година сорок пять хвилин (04.45); la deka kaj kvindek kvin minutoj (10h 55) – десята година пятдесят пять хвилин;

б) з допомогою займенників antaŭ (за) i post (на). Хвилини від 1 до 30 визначають за допомогою post, а від 31 до 59 – за допомогою antaŭ: estas dek post la tria – десять хвилин на четверту (буквально: десять по третій); la duono post la kvaraпів на пяту; kvarono antaŭ la kvina – за чверть пята; dek minutoj antaŭ la dudek tria – за десять (хвилин) двадцять третя година.

3). Дата. Питають: Яка сьогодні дата? Яке сьогодні число? (Kia dato estas hodiaŭ? Або: Kioman tagon ni havas hodiaŭ?).

     Відповідають: hodiaŭ estas la 10-a (deka) de Oktobro – сьогодні десяте жовтня.

 

Дієслово


     Дієслова в есперанто мають категорію часу, способу, стану і виду. За особами, родами і числами дієслова не змінюються.

     Неозначена форма дієслова (інфінітив) закінчується на : esti – бути, havi – мати, sidi – сидіти, legi – читати.

     Дійсний спосіб:

     Теперішній час утворюється  від основи дієслова за допомогою закінчення -as: mi (vi, li, ŝi, ĝi, ni, ili) skribas – я пишу (ти пишеш, він (вона, воно) пише, ми пишемо і т.д.

     Минулий час приймає закінчення -is: mi (vi, li, ŝi, ĝi, ni, ili) skribis – я писав, ти писав, він писав, вона писала, воно писало, ми писали і т.д.). Форма минулого часу в есперанто виражає одноразову закінчену дію. Якщо треба підкреслити, що дія в минулому не була закінчена, слід вживати складні час (мова про них піде нижче).

     Майбутній час має закінчення -os: mi (vi, li, ŝi, ĝi, ni, ili) skribos – я писатиму (або: буду писати), ти писатимеш (або: будеш писати) і т.д.

     Умовний спосіб утворюється закінченням -us: mi (vi, li, ŝi, ĝi, ni, ili) skribus - я (ти, він) писав би, вона писала б, воно писало б і т.д.

     Наказовий спосіб набирає закінчення -u: skribu! - пиши!, пишіть!; li skribu! – хай він пише!; ni skribu! – пишімо!.

     Дієприкметникові форми в есперанто мають активний і пасивний стан.

     Активні дієприкметники утворюються від основи дієслів за допомогою суфікса -ant- (теперішній час), -int- (минулий час), -ont- (майбутній час) та закінчення :

     legantaтой, що читає

     legintaтой, що читав

     legontaтой, що читатиме

     Пасивні дієприкметники утворюються аналогічно за допомогою суфіксів -at-, -it-, -ot-:

     legata – який читають

     legita – (про)читаний

     legota – який читатимуть

     Набираючи закінчення , активні та пасивні  дієприкметники субстантивуються (переходять в іменники): leganto – читач, legonto – майбутній читач, amato – коханий, mortinto – небіжчик.

Набираючи закінчення , дієприкметники стають дієприслівниками або дієслівними формами на -но, -то: leginte – (про)читавши, diritefarite сказано – зроблено.

За допомогою дієприкметників та допоміжного дієслова esti (бути) утворюються складні минулі часи: перфект – минулий доконаний час та плюсквамперфект – давноминулий час, який служить для вираження закінченої дії, що передувала іншій дії. У розмовній мові такі форми вживаються рідко.

Перфект утворюється за схемою estasinta, estasita: li estas verkinta romanonвін написав роман; romano estas verkita de liроман написаний ним.

Плюсквамперфект утворюється за схемою estisinta, estisita: kiam mi estis veninta, laboro jam estis finita – коли я прийшов, робота вже була закінчена.

Можливі найрізноманітніші поєднання форм дієслова esti з дієприкметником якогось часу і навпаки – однієї форми дієслова esti з різночасовими формами дієприкметника, наприклад:

li estas skribanta – він пише;

li estis skribanta – він писав;

li estos skribanta – він буде писати;

 

li estas skribinta – він написав;

li estas skribonta – він писатиме, він збирається писати;

li estis skribinta – він написав;

li estis skribonta – він збирався писати.

 

Прислівник

 Есперантські прислівники діляться на первинні (непохідні) і похідні.

Первинні прислівники найчастіше виражають обставину або ступінь дії. Це односкладові слова або слова з кінцевим : for – геть, jen – ось, jam – уже,– навіть, ĵus щойно, tuj – зразу, nun – тепер, plu – далі, tre – дуже, tro – надто, ankoraŭ – ще, baldaŭ – незабаром, hodiaŭ – сьогодні, hieraŭ – учора, morgaŭ – завтра, apenaŭ – ледве, preskaŭ – майже, ankaŭ – теж, adiaŭ – прощай!

Похідні прислівники можна утворити практично від будь-якої частини мови приєднанням до основи закінчення –е: somero – літо, somere – влітку; bona – добрий, bone – добре; fini – закінчувати, fine – накінець; kun – з, kune – разом; tri – три, trie – по-третє; (див. також розділ “Займенник”).

Похідні прислівники можна утворювати і від групи слів: еn bona stato®bonstate у доброму стані; ĉiun tagon®ĉiutage – щоденно, tra la fenestro®trafenestre – крізь вікно.

 

Прийменник


Прийменники в есперанто служать для вираження смислових відношень між словами і утворення форм родового, давального, орудного та місцевого відмінків. Прийменники використовуються також як префікси.

alдо, на; давальний відмінок: iri al urbo йти до міста; veturi al kongreso – їхати на з’їзд; al patro – батькові; doni – давати, aldoni – додавати; iri – іти, aliri – підходити;

anstataŭ замість, взамін; manĝi legomojn anstataŭ viando – їсти овочі замість м’яса;

antaŭперед (про простір і час), до, то‌́́му; antaŭ du tagoj - два дні тому; antaŭ domo – перед будинком; antaŭhistoria – доісторичний;

apud – біля, коло, поблизу: apud arbaro – біля лісу; apud vilaĝo – поблизу села; apudurba – приміський;

ĉe при, біля, край, за, на, у – означає безпосередню близькість: sidi ĉe la tablo – сидіти за столом; stari ĉe la fenestro – стояти біля вікна; loĝi ĉe la gepatroj – жити при батьках; loĝi ĉe la Kotlarevskij-strato – жити на вулиці Котляревського; konduki ĉe la nazo – водити за ніс; stari ĉe ies flanko – стояти/бути на чийому-небудь боці; mi gastis ĉe la onklo – я гостював у дядька;

ĉirkaŭ навколо, навкруг; біля (приблизно, під): la Tero rondiras ĉirkaŭ la Suno – Земля обертається навколо Сонця; veni ĉirkaŭ vespero – прийти під вечір; li havas ĉirkaŭ kvardek jarojn – він має біля сорока років, йому років з/під сорок;

da – служить для утворення родового відмінка після понять, що вказують на кількість: kilogramo da sukero – кілограм цукру; botelo da vino – пляшка вина; bukedo da rozoj – букет троянд; multe da homoj – багато людей;

de – 1) від, з; de lundo ĝis sabato – з понеділка до суботи; de mateno ĝis vespero – від ранку до вечора;

2) служить для передачі родового відмінка: de kajeroзошита; de aŭtomobilo – автомобіля;

3) служить для утворення орудного відмінка при пасивних дієприкметниках: donacita de mia amikoподарований моїм другом;

dum – під час; протягом, упродовж. Може українською мовою не перекладатися (якщо мова йде про час, тривалість дії): dum la kunveno – під час зборів; dum la tuta nokto – упродовж усієї ночі, цілу ніч;

ekster – поза, ззовні: tio estas ekster dubo – це поза сумнівом; troviĝi erster hejmo знаходитися поза домом;

el – з, із, зі (кого, чого): el la gazetaro – з преси; unu el ili – один із них; traduki el Esperanto – перекладати з есперанто;

enу, в, на, до: Petro studas en la universitato – Петро вчиться в університеті; li estis en la arbaro – він був у лісі; mi iras en la arbaron – я йду до лісу; legi libron en kvar tagoj – прочитати книжку за чотири дні; rompi la vazon en pecetojn – розбити вазу на шматки;

ĝis – до, аж до: de la kapo ĝis la piedoj – від голови до ніг; atendi ĝis printempo – чекати до весни;

inter – між, межи, поміж, серед: vivi inter homoj – жити серед людей; estis inter vartelo kaj amboso – бути між молотом і ковадлом; inter la dua kaj la tria horo – між другою і третьою годиною;

je – прийменник без конкретного значення. Вживається тоді, коли жоден із прийменників із певним значенням за своїм логічним змістом не підходить. Українською мовою перекладається по-різному: malsana je gripo – хворий на грип; kapabla je ĉio – здатний на все; kredi je Dio – вірити в Бога; je via sano – за ваше здоров’я; je la dekdua horo – о дванадцятій годині; preni je mano – взяти за руку;

malgraŭ – незважаючи на, всупереч, помимо: malgraŭ malbona vetero, ni multe promenadis – незважаючи на погану погоду, ми багато гуляли; malgraŭ sia volo помимо своєї волі; malgraŭ tio, ke... – незважаючи на те, що..;

per за допомогою, за посередництвом; служить для передачі орудного відмінка;

por – для; за; щоб, аби: lernolibro por komencantoj – підручник для початківців; kiom vi pagis por tiu ĉi kravato ?скільки ти заплатив за цю краватку ?; mi venis por danki vin – я прийшов, щоб/аби вам подякувати;

post – за (місце); після; по, на; через (час): post la urbo – за містом; dek minutoj post la kvina – десять (хвилин) по п’ятій, десять (хвилин) на шосту; venu post du semajnoj – прийдіть за два тижні;

sen – без: kafo sen sukero – кава без цукру; li restis du tagojn sen manĝo два дні він залишився без їжі;  // (або sen manĝi)

subпід; sub la tablo – під столом; sub la sunaj radioj – під сонячним промінням;

super – над, понад, зверх: super la tero – над землею; sidi super libroj – сидіти над/за книжками; tio estas super mia povo – це зверх моїх можливостей;

sur – на: sur la planko – на підлозі; sur la liton – на ліжко;

tra – через, крізь, по; упродовж, на: iri tra la parko – йти через парк; vojaĝi tra Eŭropo – подорожувати Європою; resti tra kelka tempo – залишитись на деякий час;

trans – через, за (у значенні “на тому боці”, “на той бік”): ili loĝas kontraŭ nia domo, trans la strato – вони живуть напроти нашого будинку, через вулицю; flugi trans la rivero – літати за рікою; flugi trans la riveron – летіти за ріку.

 

Сполучник

 

Як і в українській мові, в есперанто існують сурядні та підрядні сполучники.

Сурядні сполучники:

kaj – і, й, та,а: lingvo kaj literaturo – мова та література; li estas instruisto kal lia frato estas arkitekto – він – учитель, а його брат – архітектор;

– або, чи: donu al mi pomon aŭ piron – дай мені яблуко або грушу;

do – отже, же, ж, то, тож: kion vi volas? – чого ти хочеш?; do, vi ne scias? – отже, ти не знаєш?; do iru hejmen – то йди додому;

sed – але, а, та: povi, sed ne voli – могти, але не хотіти; mi ne bezonas lernolibron, sed vortaron – я не потребую підручника, а словника;

nek – ні, ані: mi ne amas vin, nek vian fratinon – я не люблю тебе, ні твоєї сестри;

tamen – проте, однак; але, та: li povis aĉeti palton, tamen ne faris tion – він міг купити пальто, однак/але не зробив цього;

aŭ.., aŭ... або.., або...: aŭ mi, aŭ vi – або я, або ти;

nek... nek... – ні.., ні...: nek fiŝo, nek viando – ні риба ні м’ясо;

ĉu.., cu... чи то.., чи то...: ĉu pro tempomanko, ĉu pro malatento чи то через брак часу, чи через неуважність;

ju.., des- чим.., тим...: ju pli bona, des pli multekosta – чим кращий, тим дорожчий;

ne nur.., sed ankaŭ – не тільки/не лише, а й/але й: paroli ne nur Esperanton, sed ankaŭ la germanan kaj la francan – розмовляти не тільки по-есперантськи, а й по-німецьки та по-французьки.

 

            Підрядні сполучники:

ĉar бо, тому що, через те, що: li ne venos, ĉar malsanas – він не прийде, бо хворіє;

ĝis – поки, доки, до того часу, поки: atendi ĝis la demando estos solvita – чекати, поки питання не вирішиться; ĝis kiam vi dormos? – доки ти спатимеш?;

dum тоді як; у той час, як, поки, доки: forĝu feron, dum estas varmega куй залізо, поки гаряче; dum la amiko rigardis fotojn, mo preparis manĝotablon – поки друг розглядав фотографії, я накрив стіл;

ke має два значення:

а) що: li diris, ke nepre faros tion – він сказав, що обов’язково це зробить;

б) щоб, хай, аби: перед формою наказового способу: ordonu, ke li tion faru – накажіть, щоб він це зробив/хай він це зробить.

Часто сполучник ke у цьому значенні уточнюється прийменником por: al ĉiuj anoncu, por ke ĉiuj sciu – оголоси всім, щоб усі знали;

kvankam – хоч: kvankam Anna estas riĉa, ŝi vestas sin modeste – хоч Анна багата, вона вдягається скромно;

kvazaŭ ніби, наче, неначе, мов, немов, як, немовби, неначебто: ili sidis kaj silentis, kvazaŭ ili ne konis unu la alian – вони сиділи і мовчали, ніби не знали один одного; malsata kvazaŭ lupo голоний як вовк;

se – якщо, як: se vi havos tempon – ящо матимеш час; se mi volos – як/якщо захочу.

У ролі підрядних сполучників виступають сполучні слова, виражені відносними займенниками або прислівниками (kio, kiu, kiel, kiam, kiom і т.д. Див. розділ “Займенник”).

 

Частка

 

Підсилювальні частки – навіть; ja – адже, ж: li ne scias angle eĉ unu vorton – вінг не знає по-англійськи навіть слова; mi ja diris al vi – я ж тобі казав. Частка ставиться безпосередньо перед словом, якого стосується.

     Питальна частка ĉu відповідає українській чи, хіба в питальних реченнях: ĉu vi parolas Esperante? – чи ти розмовляєш по-есперантськи?; ĉu vi ne vidis lin? – хіба ти не бачив його?

 Вказівна частка jen – ось, он: jen mi estas! - ось і я!. Від цієї частки можна утворити іменник jenoнаступне, таке; прикметник jenaнаступниу, такий; прислівник jene(ось) так, таким чином.

Стверджувальна частка jes так. Вона може підсилюватися іншою часткою – ja: jes jaаякже, але ж та, саме так. Похідні від цієї частки: jesacтвердний, jesi – стверджувати, потакувати, kapjesi – ствердно кивати головою.

Заперечна частка ne – не, ні: ne, mi ne scias – ні, я не знаю. Похідні слова: nei – заперечувати, nea – заперечний, kapnei – заперечно похитувати головою.

 

Вигук

 

Багато есперантських вигуків мають аналоги в українській мові. Їх можна умовно поділити на:

Вигуки закличні:

he! ей!, гей! – щоб привернути чию-н. увагу;

hola!, ho vi ho! – агей!, агов!, ау! – щоб закликати здалеку;

ho hu! аго-го-го!, аго-о-в! – щоб закликати дуже здалеку;

ha lo! – алло! – щоб закликати телефоном, привернути увагу перехожого і т.п.

Вигуки спонукальні:

for! геть!;

hot!, hoto! – вйо! (до коней);

huŝ!, tju! агуш!, киш!, марш! – щоб відлякати звіра (птицю, пса і т.п.);

bajbaj- баю-бай!, люді-люлі!;

bis! біс!;

ĉit!, ŝŝ!, ts! цить!, тс! – заклик до тиші, вимога припинаити щось ( у значенні “досить!”, “припиніть!”);

ek! нумо!, давай(те)!, пішов!, марш! – заклик до початку дії;

halt! стій!;

help! на поміч!, рятуйте!, ґвалт! – заклик нга допомогу;

hop! гоп! – заохочення до стрибка;

ho ruk! – (г)ей раз!, гей руш!, разом!, взяли!;

stop! – стоп!;

trp! тпру! – щоб спинити коней;

Вигуки для вираження почуттів:

ha! – а!, ах! – для вираження здивування, несподіванки (в доброму або поганому значенні);

ha-ha! – ха-ха! – виражає іронію, сміх;

ho! о! – виражає несподіванку, біль, горе, жаль;

aha! – ага! – означає, що зауважили щось, виражає задоволення, зловтіху;

ah! – ах!, а! – те ж, що й ha, тільки сильніше;

aj! ай!, ой! – виражає біль або переляк;

ba! – ба! – виражає здивування від несподіванки;

brr! – брр! – відчуття холоду, огиди;

ehe! – еге! – виражає порозуміння, а також почуття жалю, досади;

ej! ей!, ех! – малий сумнів, легкий докір;

fi! – фе!, пхе!, тьху! – огида, зневага, докір;

fu! ух!, ху! – виражає втому;

hi-hi! – хі-хі! – нервовий або дівчачий сміх;

hm! гм!, хм! – означає сумнів, недовіру, іронію, служить для вираження двозначності, загадкового мовчання;

hu! – ох! – переляк;

hura! – ура!;

nu! – ну! – щоб показати бажання припинити розмову; заохочення до розмови;

oho! – ого! – здивування;

oj! – невеликий жаль;

uf! – ух!, ху! – втома;

ve! – леле!, ой леле!, лишенько! – біль, жаль, страх (трохи патетично, красномовно).

До вигуків можна віднести і звуконаслідування – імітацію звуків птахів, тварин, вираження шумів:

kluk, kluk – кво-кво! (квочка);

kokeriko! – кукуріку! (півень);

kva, kva! – ква-ква! (жаба);

kvivit, kvivit – цінь-цвірінь! (горобці);

boj-boj! – гав-гав! (собака);

miaŭ, miaŭняв-няв! (кіт);

bam! – бам! (дзвін);

bum! бах!, бабах!, бум-бум! (гармата, бубон, падіння, глухий удар);

pif-paf! – піф-паф! (постріл);

puf!, pum! – бух! (падіння);

tik-tak! – тик-так! (годинник);

tin, tin – дінь-дзінь! (дзвоник);

ta, ta, ta – та-та-та (постріли, безладна балаканина).

 

IV. СЛОВОТВІР

 

Словотворення в есперанто характерне реґулярністю правил і відсутністю винятків. Воно можливе від будь-якої основи, та й самі словотворчі елементи служать основою для утворення інших слів. Це робить словотворчий механізм есперанто надзвичайно гнучким і дозволяє обходитись у кілька разів меншою кількістю коренів, ніж у “природних” мовах при цій же кількості слів-понять.

Словотвір в есперанто може здійснюватися різними способами: префіксальним, суфіксальним, префіксально-суфіксальним і складанням основ (сполученням слів).

(Про той чи інший афікс див. також відповідну статтю словника).

 

Префікси

 

bo – споріднення через шлюб: patro – батько, bopatro – тесть, свекор; filo – син, bofilo – зять;

dis – роз-: iri – йти, disiri – розійтися; dividi – ділити, disdividi – розділити;

ek – початок або раптовість дії: sidi – сидіти, eksidi – сісти; krii – кричати, ekkriicкрикнути;

fi – зневага, огида: homoj – люди, fihomoj – людці; odoro – запах, fiodoro – сморід;

ge – обох статей: patro – батько, gepatroj – батьки, родичі; edzo – чоловік, geedzoj – подружжя;

mal – пряма протилежність: ami – любити, malami – ненавидіти; alta – високий, malalta – низький;

mis – неправильно, помилково: kompreno – розуміння, miskompreno – непорозуміння; kalkuli – рахувати, miskalkuli – прорахуватися;

pra – пра-: avo – дід, praavo – прадід; nepo – внук, pranepo – правнук;

eks – екс-, колишній: oficiro офіцер, eksoficiro – офіцер у відставці; ministro – міністр, eksministro – екс-міністр;

re – зворотність, повторюваність дії: doni – давати, redoni – віддавати; memori – пам’ятати, rememori – згадувати, пригадувати;

Продуктивними у префіксальному словотворенні є майже всі прийменники (див. розділ “Прийменник”) за винятком da i je: ĉe (біля, при): esti – бути, ĉeesti – бути присутнім; mano – рука, ĉemane – під рукою; antaŭ (перед, до): antaŭtempa – передчасний; festo – свято, antaŭfesta –передсвятковий; al (до): paŝi – ступати, alpaŝi – підступити, підійти; porti – нести, alporti – піднести; ĉirkaŭ (навколо) kolo – шия, ĉirkaŭkolo – намисто; iri – йти, ĉirkaŭiri – обходити; el (з, зі): iri – йти, eliri – виходити; skribi – писати, elskribi – виписувати; en (у, в): iri – йти, eniri – заходити; meti – класти, enmeti – вкладати; inter (між): nacia – народний, національний, internacia – міжнаціональний, міжнародний; kontraŭ (проти): stari – стояти, kontraŭstari – протистояти; revolucia – революційний, kontraŭrevolucia – контрреволюційний; kun (з): labori – працювати, kunlabori – співпрацювати; veni – приходити, kunveni – сходитися, збиратися; pri (про): skribi – писати, priskribi – описувати; diskuti – дискутувати, pridiskuti – обговорювати; sen (без): domo – будинок; sendoma – бездомний; zorgo – турбота, senzorga – безтурботний; sub (під): tero – земля, subtera – підземний; skribi – писати, subskribi – підписувати; tra (крізь): boricвердлити, буравити; trabori – просведлити, пробуравити; piki – колоти, trapiki – проколоти; trans (через): doni – давати, transdoni – передавати; salti – скакати, transsalti – перескочити.

У ролі префіксів можуть використовуватися корені bon’ (добрий), grand’ (великий), займенники ĉiu, mem, кількісні числівники.

 

Суфікси іменників

     аĉ – зневага: ĉevalo – кінь, ĉevalaĉo – шкапа;

     ad – тривалість дії або багатократність процесу: pafi – стріляти, pafado – стрілянина; iri – йти, iradi – ходити;

     річ, предмет з певними властивостями, зроблений з певного предмету; bovo – віл, bovaĵo – яловичина; nova новий, novaĵo – новина; ovo – яйце, ovaĵo – яєчня; aĵo – річ;

     an – член, житель, послідовник; akademio академія, akademiano – академік; vilaĝo – село, vilaĝano – селянин; Kievo – Київ, kievano – киянин; ano –член;

     ar – сукупність однорідних осіб або предметів: homo –людина, homaro – людство; arbo – дерево, arbaro – ліс; aro – сукупність, ватага;

     ĉj – пестливе чоловіче імя: Petro – Петро, Peĉjo – Петрик; patro – батько, paĉjo – татко, татусь;

     ес – властивість, якість: bela – красивий, beleco – краса; amiko – друг, amikeco – дружба; есо – властивість;

     ej – місце, приміщення, у якому відбувається певна дія; lerni – вчитися, lernejo – школа; kuiri – варити, kuirejo – кухня; ejo – приміщення;

     end – те, що має бути: fari – робити, farenda – такий, що має бути зроблений;

     er – частинка: fajro – вогонь, fajrero – іскра; sablo – пісок, sablero – піщинка; mono – гроші, monero – монета; ero – частинка;

     і – 1) назва країни або реґіону: ukraino – українець, Ukrainio – Україна; italo – італієць, Italio – Італія; Podolio – Поділля;

          2) назва науки: biologo – біолог, biologio – біологія; folozofo – філософ, filozofio – філософія;

     id – дитя, нащадок; koko – півень, kokido – курча; reĝo – король, reĝido – королевич; ido – нащадок;

     il – знаряддя дії, інструмент; tranĉi – різати, краяти, tranĉilo – ніж; ŝlosi – замикати, ŝlosilo – ключ; ilo – знаряддя, пристрій;

     in – для позначення осіб і тварин жіночої статі: patrо – батько, patrino – мати; knabo – хлопець, knabino – дівчина; ino – самка;

     ing – те, куди щось вставляється: plumo – перо, plumingo – ручка; sabro – щабля, sabringo – піхви;

     ism – вчення, політична доктрина, релігійна догма і т.п.: komuno – комуна, komunismo – комунізм; imperio – імперія, imperiismo – імперіалізм; kristano – християнин, kristanismo – християнство;

     ist – людина певної професії чи переконань: instrui – навчати, instruisto – учитель; traduki – перекладати, tradukisto – перекладач; anarkio – анархія, anarkiisto – анархіст;

     op – сукупність (у збірних числівниках): du – два, duopo – двоє, двійка; kvar – чотири, kvaropo – четверо, четвірка;

     uj – 1) вмістилище, предмет, у якому що-н. зберігається: mono – гроші, monujo – гаманець; salo – сіль, salujo – сільничка; ujo – вмістилище, футляр;

            2) дерево: pomo – яблуко, pomujo – яблуня;

            3) країна: franco – француз, Francujo – Франція. Останнім часом замість цього значення вживається суфікс –і;

     nj – пестливе жіноче ім’я: Mario – Марія, Manjo – Маруся, Маня; patrino – мати, panjo – матуся, неня;

     ul – особа, наділена певними якостями: blonda – білявий, blondulo – блондин; saĝa – мудрий, saĝulo – мудрець; juna – юний, молодий, junulo – юнак, хлопець; ulo – тип;

     um суфікс без певного значення: mano – рука, manumo – рукав; gusto – смак, gustumi – куштувати; , butono – ґудзик, butonumi – застібувати.

 

Суфікси прикметників

 

em – схильний до дого-н.: labori – працювати, laborema – працьовитий; fidi – довіряти, fidema – довірливий; emo – схильність;

ind – гідний чого-н.: laŭdi – хвалити, laŭdinda – похвальний; legi – читати, leginda – вартий бути прочитаним; inda – гідний;

eblможливість, придатність: masnĝi – їсти, manĝebla – їстівний; kompreni – розуміти, komprenebla - зрозумілий; eble – можливо;

oblзбільшений у певну кількість разів: du – два, duobla – подвійний; dek – десять, dekobla – десятикратний.

 

Суфікси дієслів

 

ig – робити яким-н., ким-н., чим-н.; змушувати до чого-н.: akra –гострий – akrigi – гострити; trinki – пити, trinkigi – напувати; igi – змушувати;

iĝ – робитися/ставати яким-н., ким-н., чим-н.: edzo – чоловік, edziĝi – оженитися; ruĝa – червоний, ruĝiĝi – почервоніти; sidi – сидіти, sidiĝi – сісти; iĝi – cтати, зробитися.

 

Суфікси зменшуваності та збільшуваності

 

eg – збільшення предметів або посилення ознаки: granda – великий, grandega – величезний; mano – рука, manego – ручище; ege – дуже;

et – зменшення величини предмета або послаблення ступеню якості: vojo – дорога, vojeto – доріжка, стежка; ridi –сміятися, rideti – усміхатися; eta – маленький.

 

Суфікси дієприкметників і дієприслівників

 

аnt – активний дієприкметник і дієприслівник теперішнього часу: labori – працювати, laboranta – працюючий, laborante – працюючи;

int - активний дієприкметник або дієприслівник минулого часу: velki – в’янути, velkinta – зів’ялий, velkinte – зів’явши;

ont - активний дієприкметник або дієприслівник майбутнього часу: skribi – писати, skribonta – той, що писатиме, skribonte – перед тим, як напишуть;

at - пасивний дієприкметник або дієприслівник теперішнього часу: legi – читати, legata – читаний, legate – будучи читаним;

it - пасивний дієприкметник або дієприслівник минулого часу: fari – робити, farita – зроблений, farite – будучи зробленим;

ot - пасивний дієприкметник або дієприслівник майбутнього часу: farbi – фарбувати, farbota – який буде пофарбований, farbote – перед тим, як стати пофарбованим.

 

Складання основ

 

Складні слова утворюються простим поєднанням слів або основ. При цьому головне слово стоїть у кінці, наприклад:

urbo (місто) + centro (центр) = urbocentro (центр міста); dormo (сон) + ĉambro (кімната) = dormoĉambro (спальня); bon’ (корінь від bona – добрий) + kor’ (корінь від koro – серце) + а (закінчення прикметника) = bonkora (добросердечний); sci’ (корінь від sciі – знати) + povi (могти) = scipova (уміти); propra (власний) + man’ (корінь від mano) + e (закінчення прислівника) = propramane (власноручно).

 

V. СИНТАКСИС

 

Основною особливістю синтаксису есперанто є вільний порядок головних членів речення. Однак краще ставити на першому місці підмет, на другому – присудок.

Уживання дієслова зв’язки є обов’язковим. Отже, слід казати і писати li estas studento (він є cтудент), a не li studento.

У реченні може бути тільки одне заперечення. Речення “Я не маю ніяких книжок” перекладемо “Mi havas neniujn librojn” (а не “Mi ne havas neniujn librojn”). Однак два заперечення залишаємо, якщо це може вплинути на зміст. Так, речення “Я не можу не вірити йому, бо...” перекладемо “Mi ne povas ne kredi lin, ĉar...”.

Після дієслова bonvolu (будь ласка) дієслово ставиться в неозначеній формі:

Явища природи можуть позначатися лише дієсловом: pluvasпадає дощ; tondrasгримить.

Якщо прямий додаток виражений прикладкою, то закінчення знахідного відмінка n набирає лише перший іменник, наприклад: mi renkontis mian amikon Johano – я зустрів свого друга Івана; lerni la lingvon Esperanto – вчити мову есперанто.

В есперанто вживаються звороти з інфінітивом, що не мають аналогів в українській мові: mi vidis lin promenadi – я бачив, як він прогулювався.

Прислівники ankoraŭ (ще), ankaŭ (теж, також, і), almenaŭ (принаймні) і частка eĉ (навіть) ставляться безпосередньо перед тим словом, що вимагає логічного наголосу, наприклад: Stefano lernas ankaŭ Esperanton – Степан вчить також есперанто (крім іншої мови); ankaŭ Stefano lernas Esperanton – i Степан вчить есперанто (нарівні з іншими); li scias bone eĉ matematikon – він знає добре навіть математику; eĉ li scias bone matematikon – навіть він знає добре математику.

Займенник mtm (сам) ставиться після слова, якого безпосередньо стосується. Якщо по-українськи можна сказати “я скупаю дитину сам”, або “я сам скупаю дитину”, чи “я скупаю сам дитину”, то по-есперантськи це слід виразити так: mi mem banos la infanon.

Cкладні речення будуються, в основному, аналогічно до української мови.