A B C Ĉ D E F G Ĝ H Ĥ I J Ĵ K L M N O P R S Ŝ T U Ŭ V Z
a b c ĉ d e f g ĝ h ĥ i j ĵ k l m n o p r s ŝ t ŭ v z

*a 1. 1-а буква есперантського алфавіту; 2. муз. = la.

*-a закінчення: 1. прикметників: bon~ добрий; hejm~ домашній; patr~ батьківський; 2. присв. займенників: mi~ мій; 3. порядкових числівників: unu~ перший; 4. дієприкметників: laborant~ працюючий; volv/it/a ~ інформ. собачка (@); 5. ужив. як самостійний корінь: ~-vort/o лінґв. прикметник (у широкому знач. слова – частина мови, що закінчується на -a і вжив. у функції означення).

a- а-, ан- (псевдопреф. у наук. словах грецького походження зі знач. “без-”, “не-“, н-д: a/cefala безголовий. Прим. Перед голосним і h цей преф. набирає форми an-, н-д: an/hidra безводний).